Трагедія «золотого покоління»: чому Україна втрачає свій найбільший демографічний скарб

Один із найболючіших викликів повномасштабної війни – це тихо вимиваючі країну демографічні втрати, масштаби яких ми повноцінно відчуємо вже за кілька років. Найбільше лякає те, що зараз Україна втрачає покоління, яке мало стати її надією та основою для повоєнного відновлення — дітей, народжених на піку народжуваності кінця 2000-х років.

На цю катастрофічну тенденцію звернув увагу громадський діяч Олег Белінський, проаналізувавши відкриті дані народжуваності та сучасної освітньої статистики.

Мало хто згадує, але період з 2008 по 2010 роки став справжнім демографічним проривом для нашої держави. Після затяжної кризи 1990-х років Україна нарешті отримала найчисельніші покоління дітей за всю історію своєї незалежності.

2008 рік — народилося 510,6 тисячі дітей;

2009 рік — народилося 512,5 тисячі дітей;

2010 рік — народилося 497,7 тисячі дітей.

Саме ці діти сьогодні мали б формувати рекордні випуски у школах, заповнювати аудиторії університетів, а за кілька років  стати потужним ядром українського ринку праці та економіки. Проте реальність виявилася кардинально іншою.

Офіційної статистики про молодь в умовах війни публікується небагато. Проте реальний масштаб проблеми стає зрозумілим, якщо порівняти кількість народжених дітей із кількістю випускників, які реєструються на складання Національного мультипредметного тесту (НМТ).

Для розуміння глибини прірви варто подивитися, як система працювала до повномасштабного вторгнення. У 2019 році школи закінчувало покоління 2002 року народження (тоді народилося 390,7 тис. дітей). На ЗНО зареєструвалися близько 310 тисяч випускників — це майже 79% від народжених. Якщо додати тих, хто після 9 класу обрав коледжі чи профтехосвіту, держава бачила та охоплювала навчанням понад 90% усього покоління.

А тепер поглянемо на свіжі цифри. На НМТ зареєструвався 234 841 випускник. При цьому близько 20 тисяч із них складали тест за кордоном. Тобто безпосередньо в Україні іспит складали приблизно 215 тисяч осіб.

Це лише 42% від тих 510,6 тисячі дітей, які народилися у рекордній кількості у 2008 році.

Навіть якщо врахувати орієнтовно 100 тисяч учнів, які пішли здобувати професійну освіту після 9 класу, загальне охоплення молоді українською системою освіти складає близько 334 тисяч осіб — або всього 63%.

Різниця між довоєнними показниками та сьогоденням становить майже чверть. Чверть найбільшого покоління країни просто зникла з вітчизняної освітньої статистики.

Це не помилка у розрахунках і не випадковість. Це прямий і жорстокий наслідок війни.

Окупація. Величезна кількість дітей залишилася на тимчасово окупованих територіях Криму, Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запоріжжя. Вони відрізані від українського освітнього простору.

Еміграція. Десятки тисяч підлітків виїхали з батьками за кордон. І навіть ті 20 тисяч випускників, які цьогоріч патріотично складали НМТ в евакуації, де-факто вже інтегруються в життя інших країн, і їхнє повернення під великим питанням.

 «Золоте покоління» 2008 року, яке мало встановити рекорди за чисельністю, натомість демонструє рекордні втрати. І це найтривожніший сигнал для держави.

Якщо такі лячні цифри ми бачимо на прикладі покоління, коли народжуваність перевищувала пів мільйона, то що відбудеться за кілька років? Адже далі до випускного віку почнуть доходити значно менші покоління, народжені після кризи 2014 року, і тим паче  діти, які народилися вже під час повномасштабної війни, коли показники народжуваності впали до історичного мінімуму.

Невдовзі з'являться дані за 2026 рік, які дозволять оцінити динаміку (якщо цю інформацію не закриють з міркувань безпеки).

Слідкуйте за новинами від «Кут огляду»:                        

✅ у facebook (та запроси друзів!)

✅ у нашому Telegram-каналі

✅  в Instagram