12 листопада. Озерянської ікони Божої Матері

12 листопада. Озерянської ікони Божої Матері

 

Історія Озерянської ікони Божої Матері сягає кінця XVII століття, коли татарські набіги спустошували Слобожанщину. Вона з’явилася в Озерянській місцевості, за три кілометри від поселення Мерефа Харківської області.
 
Один із її жителів, який косив траву за лісом, після одного із помахів коси почув людський стогін. Водночас він побачив половину священного зображення на краю коси, а іншу половину образа і перед нею палаючу свічку побачив біля коріння дерева, яке знаходилося поруч. Косар, взявши обидві половини цього образа, вніс їх до своєї хатини. Склавши їх, він поставив образ у належному місці, і, залишивши свою роботу, старанно помолився.
 
На другий день рано-вранці він не знайшов святині у своїй хаті. Вона знаходилася на місці явлення і була зрощена, а на самому місці заструмилося джерело чистої води.
У той час у храмі Різдва Богородиці Мерефи служив ієрей Феодор. Він і доніс про цю ікону митрополиту Бєлгородському і Обоянському Феодосію та з його дозволу побудував біля місця явлення ікони церкву Різдва Богородиці. У ній і було поміщено святиню.
 
Бачачи знамення благодаті Божої від ікони, отець Феодор побажав побудувати на місці її явлення чернечу обитель. Згодом монастир прославив у всій Слобідській Україні безлюдно-прекрасну Озерянку і привертав до себе любителів усамітнених чернечих подвигів.
 
Офіційно вважається, що першообраз було знищено в 30-ті роки ХХ століття. З нього залишилися численні списки, які істотно відрізняються один від одного, хоча багато із них прославилися своїми чудесами.
 
Про чудні дії ікони та її списків відомо з XVII століття. Ченці документально фіксували випадки лікування:
усихання руки; параліч ноги; шуму у вухах; психічного розладу;
хвороб очей.
 
Про своє зцілення розповів харківський письменник Г. В. Квітка (псевдонім Основ'яненка). Автор відомих творів «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці» у дитячому віці був сліпий. Медицина XVIII століття не могла нічим допомогти. Мати привела хлопчика до Курязького монастиря і довго молилася перед святим образом. Потім умила його цілющою водою з джерела, і дитина прозріла.
 
Під час епідемій холери у Харкові у 1833, 1848 та 1871 роках ікону носили містом, здійснюючи молебни. Холера відступила, і городяни ще більше повірили у чудодійну силу святого образу Богородиці. Випадки чудного зцілення відомі і зараз.
 
 

✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!

 «Кут огляду» ближче до читача!

✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в  Instagram