17 грудня - День пам’яті преподобного Іоанна Дамаскіна
Преподобний Іоанн Дамаскін народився близько 680 року в столиці Сирії Дамаску у християнській сім’ї. Його батько, Сергій Мансур, був скарбником при дворі халіфа. В Іоанна був прийомний брат, осиротілий отрок Косма, якого Сергій прийняв до себе в дім. Коли діти підросли, Сергій подбав про їхню освіту. На дамаському невільничому ринку він викупив вченого ченця Косму із Калабрії і доручив йому навчати дітей. Хлопчики виявили незвичайні здібності й легко опанували курс світських і духовних наук. Після смерті батька Іоанн обійняв при дворі посаду міністра і градоправителя.
У Візантії тоді виникла і швидко поширювалася єресь іконоборства, підтримувана імператором Львом III Ісавром. Ставши на захист православного іконошанування, Іоанн написав три трактати “Проти тих, хто засуджує святі ікони”. Мудрі богонатхненні писання Іоанна розлютили імператора. Але оскільки їхній автор не був візантійським підданим, його не можна було ні ув’язнити, ні стратити. Тоді імператор вдався до наклепу. За його наказом від імені Іоанна було складено підроблений лист, у якому дамаський міністр начебто пропонував імператорові свою допомогу в завоюванні сирійської столиці.
Цей лист і свою лицемірно улесливу відповідь на нього Лев Ісавр відіслав халіфові. Той негайно наказав усунути Іоанна з посади, відрубати йому кисть правої руки і повісити її на міській площі. Того ж дня надвечір Іоаннові повернули відрубану руку. Преподобний став молитися Пресвятій Богородиці і просити зцілення. Заснувши, він побачив ікону Божої Матері і почув Її голос, який повідомив йому, що його зцілено, і водночас наказав невтомно працювати зціленою рукою. Прокинувшись, святий Іоанн побачив, що рука його неушкоджена.
Дізнавшись про диво, яке свідчило про невинність Іоанна, халіф попросив у нього пробачення. Він хотів повернути йому колишню посаду, але преподобний відмовився. Іоанн роздав своє багатство і разом з названим братом Космою вирушив до Єрусалима. Там він вступив як простий послушник до монастиря Савви Освященного.
Нелегко було знайти йому духовного керівника. Із монастирської братії на це погодився лише один дуже досвідчений старець. Він став уміло виховувати в учневі дух послуху і смирення. Перш за все старець заборонив Іоанну писати, вважаючи, що успіхи на цьому терені стануть причиною гордині.
Через деякий час Пресвята Діва Богородиця у видінні наказала старцеві зняти заборону з письменства Іоанна. Про преподобного дізнався Єрусалимський патріарх. Він висвятив його на священника і зробив проповідником при своїй кафедрі. Але святий Іоанн невдовзі повернувся до Лаври преподобного Савви. Там до кінця своїх днів він проводив час у писанні духовних книг і церковних піснеспівів.
Преподобний Іоанн залишив монастир тільки для того, щоб викрити іконоборців на Константинопольському Соборі 754 року. Його піддали тюремному ув’язненню і катуванню, але він усе переніс і з милості Божої залишився живий.
Помер преподобний Іоанн Дамаскін близько 780 року, у віці ста чотирьох років.
✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!
«Кут огляду» ближче до читача!
✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал
✅ Підтримай нас в Instagram