17 квітня. П'ятниця Світлого тижня. Ікони Божої Матері «Живоносне Джерело».
Божа Мати є Джерелом Життя, бо від Неї народився Христос — Дорога, Істина й саме Життя. Тому нікого, напевно, не дивує, що в багатьох містах і селах України підносяться біля криниць і струмків храми Живоносного Джерела, присвячені нашій Заступниці. Здається, такий звичай існував завжди. Проте все має свій початок.
Ця історія сталася з візантійським воєводою Левом багато-багато сторіч тому — 450 року. У п’ятницю Світлої Седмиці воєвода вирішив прогулятися в гаю, що ріс неподалік від Константинополя. На дорозі він зустрів сліпого. Бідолаха довго блукав, тому зовсім знесилився та помирав від спраги.
Лев пожалів нещасного. І хоча сам він був людиною заможною та сановитою, не погордував бідним калікою, а взявся йому допомогти. Він посадив сліпого під деревом, а сам пішов шукати для нього води.
Довго блукав воєвода околицями, а джерела так і не знайшов. Він вже й не сподівався на це. Аж раптом почув жіночий голос: «Не втрачай надії, імператоре Леве, прямуй у гущавину. Там ти знайдеш джерело. Набери з нього води та дай спраглому, а потім нею змасти його очі. Тоді зрозумієш, Хто тут до тебе промовляє».
Лев здивувався, що його назвали імператором, але пішов туди, куди звелів йому голос. Він справді знайшов у гущавині джерело, в якому плавало сім золотих рибок. Воєвода набрав із нього води й приніс сліпому. Не встиг він помастити йому очі, як той прозрів.
Тоді побожний сановник зрозумів, що до нього промовляла Сама Цариця Небесна. Звістка про чудесне уздоровлення сліпого облетіла столицю та її околиці, й багато людей, особливо хворих, стали приходити до джерела. Від його води часто відбувалися зцілення. Тому джерело почали називати «Живоносним».
А згодом справдилися слова Богородиці — милосердний воєвода став імператором Візантії та правив під іменем Лев І Маркел. Він збудував у гаю храм, прикрасив його всередині мозаїкою, а над самим джерелом помістив ікону Пречистої Діви з Божим Дитям, яку теж почали називати «Живоносним Джерелом».
Візантійські імператори вважали своїм обов’язком дбати про цей храм. Імператор Юстиніан збудував над святим джерелом ще величнішу церкву. Цариця Ірина відбудувала її після землетрусу. А коли землетрус знову пошкодив храм, його відновив імператор Василій I Македонянин. Його син — імператор Лев 6 Філософ — сприяв розквіту тут монастиря, ченці якого прославилися чудовим співом.
Богородиця не полишала цих місць Своєю турботою. Чудеса зцілень від джерельної води не припинялися впродовж сторіч. «Яка мова може розповісти, скільки чудес та вода подала і навіть донині дає», — у захваті написав візантійський історик Никифор Калліст в ХІV столітті та, сповнений вдячності, прославив Небесну Цілительку в чині служби Живоносному Джерелу.
У цьому храмі й тепер з-під ікони Пресвятої Богородиці струмує цілюща вода. Знову відправляються тут богослужіння, особливо урочисто — в п’ятницю Пасхального Тижня, в день знайдення майбутнім імператором Левом цілющого джерела. Цей день тепер святкують як День ікони Божої Матері «Живоносне Джерело».