22 квітня. Пам'ять преподобномученика Вадима Перського

Святий Вадим народився у місті Гондішапур (Віфлапат) у IV столітті. Поселення було засноване перським царем Шапуром I у 271 році. Після розгрому римського правителя Валеріана I Шапур I захопив у полон сирійців-християн, що воювали за римлян, і поселив їх у новому місті. Батьки Вадима були багатими та знатними людьми, які сповідували християнство. Релігійне вчення змалку приваблювало хлопчика. Досягши повноліття, він залишив батьківський дім і вирушив у пустелю, щоб віддатись служінню Господу в тиші та самоті.

 

Після смерті батьків юнак продав успадковане майно, половину виручених коштів роздав бідним. На гроші, що залишилися, він заснував у пустелі монастир. Після зведення обителі Вадим був висвячений у пресвітери і почав проповідувати Слово Боже монастирській братії. Іноді Вадим віддалявся до пустелі, де тривалий час молився на самоті. Благочестивий спосіб життя був прикладом як для ченців, та й для інших християн. Сила духу святого перемогла гордість, тілесні пристрасті, потяг до розкоші. За міцну віру, лагідність і смирення Господь явив йому своє обличчя на горі в пустелі під час молитви. Сповнений Божественної благодаті Вадим повернувся до монастиря і з ще більшою старанністю став проповідувати християнське віровчення.

 

У цей час шахіншахом Ірану став Шапур II, онук Шапіра I. Жорстокий та владний правитель вирішив зміцнити свою владу, утвердивши єдину державну релігію: зороастризм. Християни зазнали жорстоких гонінь, оскільки в Римській імперії християнство було панівною релігією. Шапур II вважав християн потенційними зрадниками за те, що вони дотримуються ворожого віросповідання. Підставою для фізичного винищення християн стала відмова єпископа Симеона (глави всіх християн Ірану) наказати сповідуючим християнство сплатити подвійне мито і залишити Іран. Гроші були потрібні для війни з римськими правителями. Тричі Шапур II направляв свій наказ Симеону і щоразу отримував відповідь, що у християн немає золота і срібла для сплати такого податку.

 

Розгніваний шах наказав стратити єпископа і сто священнослужителів одного дня. За його наказом стали руйнувати християнські храми, послідовників Христа змушували відмовитися від віри і прийняти зороастризм. Архімандрит Вадим та семеро його учнів були схоплені та кинуті до в'язниці. Протягом 4 місяців святого катували, але не змогли домогтися покірності. Його стійкість була прикладом для учнів та інших в'язнів-християн.

 

Але один із ув'язнених, на ім'я Нірсан, не виніс мук і погодився зректися віри Христової. Шах для доказу правдивості його слів наказав йому відсікти голову непокірному Вадиму. За виконання наказу новонаверненому до зороастрійської релігії було обіцяно нагороду, прощення та відновлення на колишній посаді – начальника міста Арії. Шахіншах побажав на власні очі побачити, як відбудеться страта. Нірсану дали меч і привели закутого в кайдани Вадима. Святий сказав відступнику, що за свою злість той відповість на Страшному Суді. І додав, що не боїться мук і з радістю прийме смерть в ім'я Христа, але не хотів би від рук Нірсана.

 

Мова приреченого на страту Вадима вразила ката. В його руках не стало сил, щоб одним ударом відсікти голову Вадиму. Страта перетворилася на тортури, перш ніж Нірсан розчленував тіло. Стійкість святого вразила ідолопоклонників. Кат отримав нагороду, але слова мученика не давали йому спокою. Нірсан наклав на себе руки, кинувшись на меч.

 

Пам'ять про преподобномученика Вадима та ще 270 іранських мучеників-християнів відзначається 22 квітня. Дата страти – 376 рік.

 

 

✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!

 «Кут огляду» ближче до читача!

✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в  Instagram