26 серпня. Пам'ять преподобного Максима Сповідника

Преподобний Максим Сповідник народився в Константинополі близько 580 року і виріс у благочестивій християнській сім'ї. У юності він здобув різнобічну освіту: вивчив філософію, граматику, риторику, був начитаний у давніх авторах і досконало володів богословською діалектикою.

Коли преподобний Максим вступив на державну службу, знання та сумлінність дозволили йому стати першим секретарем імператора Іраклія (611–641). Але придворне життя обтяжувало його, і він пішов у Хрисопольську обитель (на протилежному березі Босфору – нині Скутарі), де прийняв чернечий постриг.

Своєю смиренномудрістю він незабаром набув любові братії і був обраний ігуменом монастиря, але і в цьому сані за своєю незвичайною скромністю він, за його словами, "залишався простим ченцем". У 633 році на прохання одного богослова, майбутнього святителя Єрусалимського патріарха Софронія, преподобний Максим залишив обитель і поїхав до Олександрії.

Шлях преподобного Максима з Константинополя до Олександрії лежав через Кріт, де й почалася його проповідницька діяльність. Там він зіткнувся з єпископатом, який дотримувався єретичних поглядів Севіра та Несторія. В Олександрії та її околицях преподобний провів близько 6 років.

Захищаючи православ'я, преподобний Максим звертався до людей різних звань і станів, і ці бесіди мали успіх. "Не тільки клір і всі єпископи, а й народ, і всі мирські начальники відчували в собі якийсь непереборний потяг до нього", – свідчить його життя.

Наприкінці 638 року помер патріарх Сергій, а 641 року – імператор Іраклій. Імператорський престол зайняв жорстокий і грубий Констанс II (642-668), відвертий прихильник монофелітів. Посилилися нападки єретиків на православ'я. Преподобний Максим пішов у Карфаген і проповідував у ньому та околицях ще 5 років.

У жовтні 649 року було зібрано Латеранський Собор, на якому були присутні 150 західних єпископів і 37 представників православного Сходу, серед яких був і преподобний Максим Сповідник. Собор засудив єресі, а її захисники, Константинопольські патріархи Сергій, Павло та Пірр, були віддані анафемі.

Коли Констанс II отримав визначення Собору, він наказав схопити і папу Мартіна, і преподобного Максима. Цей наказ було виконано через п'ять років, у 654 році. Преподобного Максима звинуватили у зраді батьківщини та ув'язнили. У 656 році він був засланий до Фракії, а потім знову привезений до константинопольської в'язниці. Преподобного разом із двома його учнями зазнали найжорстокіших тортур: кожному відрізали язик і всікли праву руку. Потім їх заслали до Колхіди. Але тут Господь виявив невимовне диво: всі вони здобули здатність говорити та писати. Преподобний Максим передбачив свою смерть.

Над могилою преподобного Максима ночами спалювалися три чудово явлені світильники і відбувалося безліч зцілень.

✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!

 «Кут огляду» ближче до читача!

✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в  Instagram