6 березня вшановується чудотворна Козельщанська ікона Божої Матері
Козельщанська ікона Божої Матері належить до числа ікон найпізніших за часом прославлення (1881) і водночас до числа найбільш шанованих.
Ікона перебувала в селі Козельщині Полтавської губернії.
На сирній седмиці 1880 р. дочка В. І. Капніста Марія захворіла. Місцевий лікар визначив незначний вивих ноги, від неправильного нахилу вбік, і наклав гіпсову пов’язку. Через деякий час її повезли до харківського хірурга. Він також визначив вивих. Щоб зменшити біль ноги під час ходіння, було зроблено особливий черевик зі сталевими пружинами, що охоплювали ногу вище коліна, і наказано приймати теплі ванни. Минув піст, але хвора не відчувала полегшення. Після Великодня Марія відчула страшний біль і в іншій нозі, яка в неї викривилася, як і перша. В. І. Капніст знову звернувся до лікаря, який знайшов і в лівій нозі вивих і вдягнув на цю ногу сталеві пружини, порадивши негайно везти дівчинку на Кавказ для лікування мінеральними водами та гірським повітрям.
Подорож на Кавказ і лікування завдали ще більших страждань. Сили дівчинки впали, вона втратила всяку чутливість у руках і ногах і не відчувала навіть уколів. Під час огляду, крім колишніх ушкоджень організму, було знайдено ще вивихи в плечових суглобах, у лівому стегні й крайню чутливість по всьому хребетному стовпі. Такий сильний ступінь хвороби і невідомість її причини змусили повернутися додому. У жовтні місяці батько поїхав із хворою дочкою до Москви. Тут він звертався до найвідоміших лікарів, які заявили, що вони безсилі перед хворобою.
Батьки і хвора вже зневірялися в порятунку. Але несподівано з’явилася можливість звернутися до допомоги закордонного професора. Оскільки до його приїзду в Москву залишався тривалий час, хвора попросилася додому. Батько відпустив її в село, взявши зі своєї дружини слово привезти хвору доньку, коли отримає повідомлення про приїзд професора. 21 лютого 1881 р. отримали телеграму, що професор їде в Москву. Така звістка стривожила хвору: чи не виявиться і він, як інші, безсилим?
Мати, вирішивши їхати наступного дня, вказуючи на сімейний образ Божої Матері, сказала доньці: “Маша, ми завтра їдемо до Москви, візьми образ Божої Матері, почисть Його ризу і помолися перед нашою Заступницею. Проси, нехай допоможе нам благополучно здійснити шлях і вилікувати твою хворобу”. Хвора і сама, втративши надію на земних лікарів, усю надію поклала на Бога і довірила свою долю Небесній допомозі. Ікона ця здавна була відома як чудотворна. За переказами, вона особливо допомагала дівчатам, які вдавалися до неї з благанням влаштувати сімейне щастя. При цьому встановився звичай, щоб той, хто молиться, чистив ризу на іконі, протираючи її ватою або рушником.
Притиснувши до грудей святу ікону, хвора, за допомогою матері, протерла її й усю тяжкість недуги, скорботу та відчай душі вилила перед образом Божої Матері. І старанна молитва хворої дівчинки була почута. Вона відразу відчула силу в руках і ногах і голосно закричала: “Мамо! мамо! я відчуваю ноги! Мамо, я відчуваю руки”. Вона зірвала металеві упорки і бинти і стала вільно ходити по кімнаті, продовжуючи тримати у своїх руках образ Божої Матері.
Негайно запросили парафіяльного священика і перед образом Божої Матері було звершено подячний молебень. Радісна подія стала скоро відомою в навколишніх селах. Мати поїхала до Москви із здоровою донькою і взяла з собою святий образ Божої Матері. Чутка про зцілення швидко поширилася Москвою, і народ став стікатися спочатку в номер готелю, а потім до церкви, куди перенесли ікону. Від ікони сталося ще кілька зцілень.
Коли сім’я повернулася додому в Козельщину, вся околиця вже знала про зцілення від Козельщанської ікони Божої Матері і багато хто зібрався для поклоніння образу. Зберігати далі ікону в будинку не було можливості, і, з дозволу Високопреосвященного Іоанна, архієпископа Полтавського, 23 квітня 1881 р. ікону було перенесено у спеціально влаштовану тимчасову каплицю. Щодня з раннього ранку не замовкав перед образом молебний спів і читання акафістів.
У 1882 р. було збудовано храм, а ухвалою Святішого Синоду від 1 березня 1885 р. було засновано жіночу громаду, 17 лютого 1891 р. перетворену на жіночий монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
Під час закриття монастиря в 1929 р. ікону таємно винесли черниці в скит села Обиток, а після його закриття в 1932 р. вона негласно зберігалася в містечку Кобеляках, у 1941-1949 рр.. – знову перебувала в Козельщинській обителі, потім – у Лебединському монастирі на Черкащині, з 1961 року – у київській квартирі у колишніх козельщинських насельниць, і тільки 23 лютого 1993 року повернулася в Козельщину.
✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!
«Кут огляду» ближче до читача!
✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал
✅ Підтримай нас в Instagram