Віддав життя, рятуючи інших, а родина досі чекає допомоги: історія одеського медика Сергія Ротару

Два роки тому Одеса здригнулася від чергового ракетного удару. Але ще більше  від історії людини, яка в той день зробила більше, ніж від неї вимагала професія. Фельдшер Сергій Ротару загинув 15 березня 2024 року, накривши своїм тілом пораненого. Сьогодні його родина все ще змушена виборювати те, що їй належить за законом, йдеться в матеріалі "Вечірньої Одеси".

Сергій працював на підстанції екстреної медичної допомоги №5, одній із найбільших в Одесі. Разом із бригадою він прибув на місце першого ракетного удару в районі Дачі Ковалевського. Як це часто буває, ворог ударив вдруге цинічно, прицільно, коли на місці вже були рятувальники і медики.

У ту мить Сергій зробив вибір, який не прописаний у жодній інструкції. Він накрив собою пораненого, якому надавав допомогу. Уламок влучив йому просто в серце. Врятувати медика було неможливо.

У нього залишилися дружина Анастасія, двоє малолітніх синів і літні батьки. Діти досі не можуть змиритися з втратою — працюють із психологами. Дружина тягне все на собі: виховання дітей, турботу про батьків чоловіка, які потребують постійної допомоги.

Одесити не залишили родину сам на сам із бідою. Колеги Сергія допомагали з перших днів — збирали кошти, підтримували, залучали дітей до заходів. Саме вони ініціювали звернення до Президента. 28 червня 2024 року Сергія Ротару посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Завдяки підтримці обласної влади та бізнесу родина отримала житло. Але є одне «але», яке перекреслює все відчуття справедливості. Держава досі не виплатила родині одноразову грошову допомогу, передбачену законом.

Щоб довести очевидне, Анастасії довелося йти до суду. Пенсійний фонд відмовив їй, заявивши, що центр екстреної медичної допомоги… не є об’єктом критичної інфраструктури. Абсурд, який важко навіть коментувати.

Суд став на бік родини. У квітні 2025 року Одеський окружний адміністративний суд визнав відмову протиправною і зобов’язав виплатити допомогу. Апеляція залишила це рішення без змін. Касаційна інстанція навіть не відкрила провадження.

Здавалося б, питання закрите. Але ні. Минув ще рік. Грошей немає. Причина  банальна до цинізму: «немає фінансування», «чекайте своєї черги».

«Це не милостиня, а борг, освячений кров’ю медика», — каже адвокат родини Дмитро Бакулін, який представляв інтереси Анастасії безкоштовно.

І справді  тут уже не про гроші. Тут про ставлення. Єдине питання, яке залишається відкритим: скільки ще має чекати його родина, щоб держава виконала свій обов’язок?

Слідкуйте за новинами від «Кут огляду»:                        

✅ у facebook (та запроси друзів!)

✅ у нашому Telegram-каналі

✅  в Instagram