Історія родини з Одеси, яка загинула в Ізраїлі від ракетного удару Ірану
У результаті ракетного удару, завданого Іраном по житловому будинку в місті Бат-Ям поблизу Тель-Авіва 15 червня 2025 року, загинула українська родина з п’яти осіб: 35-річна Марія Пєшкурова, її семирічна донька Анастасія, мати Марії Олена Соколова, а також двоє племінників — 14-річний Ілля та 10-річний Костянтин. Про це йдеться у спецрепортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.
Це був трагічний перетин двох воєн, які досі здебільшого зустрічались на шпальтах новин у контексті геополітики, а не людських доль. Іран, який поставляв Росії безпілотники для обстрілів України, завдав смертельного удару по державі, яка, як здавалося, могла стати для українців островом безпеки.
«Вона мала шанс на життя»
Коли в Анастасії у 2022 році діагностували лейкемію, родина шукала спосіб врятувати її в умовах війни. В Україні лікування раку стало майже неможливим: медичні заклади були переповнені, частина зруйнована російськими обстрілами. Один із варіантів — переведення до Охматдиту, найбільшої дитячої лікарні країни, яка згодом зазнала ракетного удару.
У грудні 2022 року Марія, її донька Анастасія та бабуся переїхали до Ізраїлю. У місті Бат-Ям, де мешкає велика громада вихідців з України та інших країн пострадянського простору, вони знайшли тимчасовий прихисток і почали боротьбу за життя дитини. Лікування було складним, тривалим і дорогим. Марія зверталася до благодійників через соцмережі, показуючи болючі кадри доньки з лікарняного ліжка. Попри біль і втому, дівчинка завжди посміхалася тим, хто приходив її навідати.
У безпеці? Лише здавалося
Ізраїль здавався місцем, де ракети не досягають цілей — завдяки знаменитому «Залізному куполу». Саме тому навесні 2024 року до родини приєдналися двоє двоюрідних братів Анастасії — Ілля та Костянтин, діти сестри Марії. Одеса, звідки вони прибули, тоді вже щодня потерпала від російських обстрілів.
«Українці часто кажуть: "Це ж не Україна, тут не так страшно". Вони вважали, що тут вони в безпеці», – розповіла Інна Бахарева, керівниця ізраїльської благодійної організації, що допомагає родинам важкохворих дітей з країн колишнього СРСР.
Але у червні 2025 року війна в Ізраїлі знову перейшла в гарячу фазу: після масованої атаки Ізраїлю на об'єкти в Ірані, Тегеран відповів ракетним обстрілом. Один із снарядів влучив у багатоквартирний будинок у Бат-Ямі, де мешкала українська родина.
«Я досі не можу в це повірити»
Про загибель доньки та всієї родини дізнався з фронту її батько Артем Бурик — український військовий, що три роки тому добровольцем пішов до війська. Він воював поблизу Сум і сподівався, що його найрідніші будуть у безпеці.
«Я справді думав, що вони будуть у безпеці. Я ніколи не думав, що вони поїдуть до Ізраїлю, щоб уникнути війни — і знайдуть її там», — сказав він. «Я досі не розумію, що відбувається. Я досі не можу в це повірити».
Напередодні трагедії, 14 червня, Анастасія надіслала йому голосове повідомлення: «Тату, вночі я бачила, як падають ракети». Наступного дня вона мала їхати на консультацію до лікарні. Але до медиків так і не доїхала.
Ракета перетворила будинок на руїни. Пошукові роботи тривали кілька днів. Тіло Марії дістали лише на четвертий день після трагедії.
Слідкуйте за новинами від «Кут огляду»:
✅ у facebook (та запроси друзів!)
✅ у нашому Telegram-каналі
✅ в Instagram