14 вересня. Пам'ять преподобного Сімеона Стовпника та його матері Марфи

Святий Сімеон народився в Антиохії Сирійської у середині IV століття від бідних батьків. В юності він пас овець свого батька. Якось, прийшовши до храму, він почув спів заповідей Блаженств і в ньому зародилася жага до праведного життя. Сімеон почав ревно молитися Богові і просити вказати йому, як досягти справжньої праведності.

 

Незабаром йому наснилося, що він копає землю як би для фундаменту під будівлю. Голос йому сказав: "Копай глибше". Сімеон став старанніше копати. Вважаючи вириту яму достатньої глибини, він зупинився, але той самий голос наказав йому копати ще глибше. Той самий наказ повторився кілька разів. Тоді Сімеон почав копати безупинно, поки таємничий голос не зупинив його словами: «Досить! А тепер, якщо хочеш будувати, будуй, працюючи старанно, тому що легко ні в чому не досягнеш успіху».

 

Вирішивши стати ченцем, святий Сімеон залишив батьківський дім і прийняв чернецтво до сусідньої обителі. Тут він провів деякий час у чернечих подвигах молитви, посту та послуху, а потім для ще більших подвигів він усамітнився у сирійській пустелі. Тут святий Сімеон започаткував новий вид подвижництва: «стовпництва».

 

Збудувавши стовп за кілька метрів висоти, він оселився на ньому і цим позбавив себе можливості прилягти та відпочити. Стоячи вдень і вночі, як свічка у прямому стані, він майже безперервно молився і розмірковував про Бога. Крім найсуворішої помірності в їжі, він добровільно переносив багато поневірянь: дощ, спеку і холоднечу. Харчувався він розмоченою пшеницею та водою, яку приносили йому добрі люди. Поступово Сімеон збільшував висоту стовпа, на якому трудився, поки вона не досягла 40 ліктів. Місце, на якому стояв преподобний, було обнесене огорожею, щоб люди, що приходили, не порушували самотньої молитви праведника.

 

Якось до стовпа прийшла мати святого, яка довгий час не могла знайти свого зниклого сина. Однак навіть для неї преподобний не зробив винятку, вона померла, притулившись до огорожі. Тоді Сімеон наказав принести труну і з усіма почестями поховав матір.

 

Його надзвичайний подвиг став відомим у багатьох країнах, і до нього почало стікатися безліч відвідувачів з Аравії, Персії, Вірменії, Грузії, Італії, Іспанії та Британії. Бачачи його незвичайну силу духу і слухаючи його натхнення, багато язичників переконувалися в істинності християнської віри і приймали хрещення.

 

Святий Сімеон сподобився дарунку зцілювати душевні та тілесні хвороби та передбачав майбутнє. Імператор Феодосій II Молодший дуже поважав преподобного Сімеона і часто дотримувався його порад. Коли імператор помер, його вдова цариця Євдокія прийняла монофізитську брехню. Монофізити не визнавали у Христі дві природи – Божу і людську, а лише одну Божу. Преподобний Сімеон уразумив царицю, і вона знову стала православною християнкою.

 

Новий імператор Маркіан в одязі простолюдина таємно відвідував преподобного і радився з ним. За порадою преподобного Сімеона Маркіан скликав у Халкідоні IV Вселенський Собор у 451 році, який засудив монофізитське лжевчення.

 

Святий Сімеон жив понад сто років і помер під час молитви у 459 році. Його мощі спочивали в Антіохії. Православна Церква у богослужінні, присвяченому святому Сімеону, називає його «небесною людиною, земним Ангелом і світильником всесвіту».

 

 

✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!

 «Кут огляду» ближче до читача!

✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в  Instagram