20 травня. Пам’ять преподобного Ніла Мироточивого

Преподобний Ніл народився у сім’ї благочестивих християн у містечку Айос Петрос у районі Кінурія на півострові Пелопоннес. Він рано осиротів і виховувався у свого дядька, ієромонаха Макарія. 1601 року дядько з племінником пішли жити в монастир Успіння Божої Матері в Малеві. Там юнак прийняв чернецтво, а потім і священний сан – спершу дияконський, а потім ієрейський.

 

Дядько і племінник прагнули більше відокремленого життя, і тому у 1615 році вирушили на Святу Гору. Там вони оселилися в дикому місці, яке також називалося Айос Петрос, оскільки тут свого часу жив преподобний Петро Афонський. Зараз на цьому місці стоїть скит Кавсокалівії. Вони викупили у Великої Лаври відповідну ділянку землі у безлюдному місці, всього за одну золоту монету. Очистивши його від рослинності, збудували келію та невелику церкву на честь Божої Матері, преподобного Петра та преподобного Афанасія (Афонських). Обидва були вправними іконописцями, самі й розписали та прикрасили храм на ті гроші, що привезли із собою.

 

Коли келія була готова, отець Макарій спочив, залишивши племіннику церкву, землю та житло. Проте отець Ніл прагнув більшого усамітнення, тому знайшов собі печеру в скелі у тому місці, де люди майже не з’являлися. Крім того, забратися в цю печеру майже прямовисною скелею було неймовірно важко. Отець Ніл спустився туди по скелі за допомогою одного ченця і почав жити там один, у пості та молитві. У своїй оселі він спорудив вівтар на честь Стрітення Господнього. Поклав поруч із собою заповіт, згідно з яким його тіло не повинно було покидати цих місць, і братія помістила його в печерці в тій же скелі, трохи нижче за його власну і запечатала печеру, попередньо написавши застереження тому, кому б захотілося перенести звідти його святі мощі.

 

Преподобний Ніл за життя уникав людської слави, тому Господь прославив його після смерті. Незабаром після кончини його тіло, від юності присвячене Богу і освячене постом, молитвою і покаяним плачем, почало виточувати запашне миро. Миро виливалося крізь невеликий отвір у запечатаній гробниці в такій кількості, що не тільки витікало з печери, а й пливло вниз по скелі. Невдовзі весь православний Схід дізнався про це диво, і до святині почали з’їжджатися прочани. Вони припливали на човнах, щоб зібрати зі скелі трохи дорогоцінної речовини, що витікає мощами Святого. Десятки років християни отримували це миро немов із правиці Самого Христа і зцілювалися від тілесних і душевних недуг. Місце, де миро струмувало зі скелі, почали називати “Каравостасион” (“зупинка човнів”). Через це преподобного Ніла, що виливався у величезній кількості мира, називають “Мироточивим”.

 

Після смерті преподобного Ніла двоє ченців (ймовірно, нічого не знали про заповіді із забороною переносити його тіло) прийшли до печери з кирками. Вони почали довбати скелю, намагаючись знайти мощі праведника. Раптом зверху зі скелі впав валун і, зачепивши одного з ченців, зламав йому ступню.

Скеля була занадто крута, і він не зміг би піднятися по ній з таким ушкодженням. Другий брат подався просити у когось мула, щоб витягнути товариша нагору. Коли він пішов, перед постраждалим раптово з’явився преподобний Ніл у одязі простого ченця і запитав, що сталося і що він тут робить. Інок усе йому пояснив, і Святий сказав з докором: «Нещасний! Як же ти затіяв таку небезпечну справу без благословення цього Святого? і не згодне з волею Божою”.

 

З цими словами він торкнувся ноги ченця, зцілив її і зник з виду, а чернець попрямував до свого житла. Дорогою він зустрів свого товариша, що повертався з мулом. Товариш здивувався, бачачи його здоровим, і вони разом прославили Бога.

 

 

 

✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!

 «Кут огляду» ближче до читача!

✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в  Instagram