24 серпня - День пам'яті Преподобномучениці Рафаїли Чигиринської

Ігуменя Чигиринського жіночого монастиря, черниця Рафаїла (Раїса Василівна Тартацька), народилася 1877 року. Походила з благочестивої дворянської родини. Ще в дитинстві її серце спалахнуло любов'ю до Господа. Будучи дитиною, вона часто усамітнювалася в молитві, з розчуленням слухала церковні піснеспіви.

 

У підлітковому віці випросила батьківського благословення на вступ до монастиря. З юних років Раїса виховувалась і духовно зростала у Чигиринській Троїцькій обителі під мудрим керівництвом стариць та досвідчених духовників. 30 серпня 1921 року черниця Рафаїла прийняла керівництво Чигиринської Свято-Троїцької обителі, чудово розуміючи, що, можливо, тим самим підписує собі смертний вирок.

 

Кілька років монастир продовжував приймати стражденних і, як міг, допомагав жителям міста перенести тяготи, що навалилися. Черниці самостійно утримували притулок для сиріт, займалися й іншими благодійними справами. Проте, 18 серпня 1923 року Київський ГубЛіквідКом прийняв рішення про його закриття та передачу дитячій колонії. Реорганізація з різних причин затягувалася, тому лише 1926 року останні насельниці разом із настоятелькою покинули стіни святої обителі.

 

Але ворог роду людського в особі представників безбожної влади зупинитися вже не міг — червоному терору потрібні були нові й нові жертви. Настала черга і матінки Рафаїли постраждати за Христа. Розправа над ігуменією Рафаїлою була близькою. Серпневої ночі 1926 року в будиночок хтось наполегливо постукав. Це був місцевий Христа заради юродивий Варфоломій, який славився своєю прозорливістю та пророкуваннями. Блаженний кидався під вікнами і кликав: Матінко Рафаїло, тікай! За півгодини – тобі смерть!». На що ігуменя твердо відповіла: «На все Божа воля. Я сестер не залишу».

 

Через деякий час у будинок увірвалася група активістів місцевої антирелігійної організації «Безбожник» на чолі з її керівником – чекістом Іваном Леонтійовичем Саламащенком. Шестеро п'яних мужиків нахабно схопили настоятельку, вивели її на вулицю, прив'язали до дерева, обклали сіном, а потім підпалили, вимагаючи, щоб вона зняла з грудей хрест і віддала їм заховане нею раніше церковне начиння. Хазяїна не було вдома, діти злякалися і з жахом спостерігали, що відбувається.

 

Мати Єлпідифора (похилого віку монахиня) взяла до рук ікону Божої Матері «Неопалима Купина», і всі сестри безбоязно вийшли на подвір'я. Вони впали навколішки і старанно молили Пречисту про допомогу. Несподівано вибухнув гром, блиснула блискавка, і почався сильний дощ. Вогняне полум'я, щойно встигнуло розгорітися, згасло. Тоді озлоблені мучителі поклали матінку на воз і, зв'язавши її, повезли до старої скотобійні, де 49-річній ігуменії влаштували звірячий самосуд. Спочатку гвалтівники поглумилися над Христовою нареченою, а потім у сатанинській злості, несамовито з неї знущалися. Вони жорстоко били її прикладом по голові, обірвали їй волосся, вибили шість верхніх зубів, вирвали нижню щелепу. Безбожники перебили матінці ребра, верхню ліву гомілку і роздавили в однакових місцях нижні гомілки обох ніг (ймовірно, переїхали їх підводою). А насамкінець по-звірячому покололи страждалицю багнетами і закопали в землю – ще живою.

 

Злочинство не залишилося непоміченим. Свідком жахливої ​​загибелі ігумені виявилася послушниця монастиря Марія Устинівна Нагорня (пізніше вона прийняла постриг з ім'ям Маргарита), яка проживала неподалік. Після того, як нелюди покинули скотобійню, вона таємно пробралася туди і відкопала понівечене та закривавлене тіло мучениці. Матінка ще недовго дихала і потім, на руках сестри, відійшла до Господа. Черниці поховали ігуменю Рафаїлу на міському Казанському цвинтарі. Могилку увінчали невеликим металевим хрестом – боялися подальших наруг безбожників над прахом праведниці.

 

Минули роки. Слава Богу, настав час, і православні почали знаходити втрачене. Почалося поступове відродження церковного життя і, нарешті, настав час, коли місце земного упокоєння черниці Рафаїли стало відоме парафіянам місцевого храму Казанської ікони Божої Матері.

 

10 грудня 2003 року нетлінні мощі преподобномучениці були підняті із-під спуду настоятелем Казанського собору міста Чигирина протоієреєм Анатолієм Прикотенком і його братом, священником Спасо-Преображенського монастиря протоієреєм Миколаєм Прикотенком. У могилі збереглися також чотки матінки, поховальний хрест і камилавка. Гробницю з мощами мучениці було поставлено для молитовного поклоніння в приміщенні нижнього Георгіївського храму Казанського собору. У середині серпня наступного року рака стала видавати сильні пахощі. Дивовижний запах розливався церквою близько двох тижнів. Згодом це повторювалося ще декілька разів.

24 травня 2005 року в соборному Казанському храмі Чигирина архієпископом Черкаським і Канівським Софронієм у присутності безлічі духовенства й богомольців було звершено урочистий чин прославлення преподобномучениці Рафаїли.

 

 

✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!

 «Кут огляду» ближче до читача!

✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в  Instagram