Напад ПТСР у військового: як допомогти і не нашкодити якщо стали свідком нападу
Днями мені трапилася історія, яка буквально зупинила подих. На автовокзалі одного з українських міст у військового стався напад ПТСР — посттравматичного стресового розладу. Уявіть: звичайний день, поруч люди, метушня, а хтось із наших захисників раптом опиняється в полоні власних спогадів, які він переживає так, ніби вони відбуваються зараз.
Очевидці не розгубилися — подзвонили по допомогу і отримали інструкцію, як правильно діяти. Завдяки цьому військового вдалося вчасно госпіталізувати. А я подумала: а що було б, якби поруч не виявилося свідомих людей? Чи знаю я сама, як допомогти в такій ситуації? Чи знають інші? Ми часто говоримо «дякуємо військовим», але іноді справжня вдячність — це бути готовими підтримати їх не тільки на словах, а й у найскладніші хвилини. Тому, вивчаючи це питання на сайті Служби психологічної підтримки сімей військовослужбовців, ділюсь з вами цією інформацією.
Чому напади ПТСР трапляються?
Наші воїни бачили те, що важко уявити. Вибухи, бої, втрати побратимів… Усе це лишає глибокий слід у психіці. Посттравматичний стресовий розлад може проявитися несподівано: людина ніби «повертається» на фронт, бачить перед собою небезпеку, реагує так, ніби знову перебуває у бою. Для військового в такі секунди немає автовокзалу, вулиці чи мирних людей довкола — він знову на війні. І якщо ми поруч, дуже важливо допомогти йому «повернутися» в реальність.
Що робити, якщо ви стали свідком нападу ПТСР?
Ось правила, які можуть врятувати життя та здоров’я:
1. Залишайтеся спокійними. Не кричіть, не метушіться, не робіть різких рухів. Паніка лише погіршить стан військового.
2. Забезпечте безпеку. Приберіть небезпечні предмети, які можуть нашкодити.
3. Не підходьте ззаду. Для військового це може бути схоже на атаку, він може злякатися й відреагувати агресивно.
4. Підійдіть спереду й назвіть себе. Наприклад: «Я – Олена. Тебе як звати?» Якщо він відповів — використовуйте його ім’я, говоріть трохи голосніше, але спокійно. «Сергію, ти у безпеці. Ми в Арцизі. Все добре».
5. Дайте просте завдання. «Подивись на мене», «Візьми воду», «Доторкнися до моєї руки». Це допомагає переключити увагу і «заземлити» людину в реальності.
6. Не можна бити, трясти чи обіймати. Це не допоможе, а лише викличе агресію чи ще більший стрес.
7. Запропонуйте випити води, зробити кілька повільних вдихів та видихів_ це має заспокоїти.
8. Дайте можливість військовому висловитись не перебиваючи.
9. Якщо стан дуже важкий — викликайте швидку за номером 103.
Ми звикли бачити військових як сильних, витривалих, готових до всього. Але вони теж люди. Вони пройшли крізь пекло, яке залишає рани не лише на тілі, а й на душі. Іноді цим ранам потрібна не менша допомога, ніж фізичним. Наше завдання — навчитися бути поруч правильно. Адже кожен із нас може випадково стати свідком такого нападу: у транспорті, на ринку, в черзі до магазину. І від нашої поведінки може залежати дуже багато.
Війна закінчиться, але наші військові ще довго потребуватимуть підтримки. Не забуваймо про тих, хто захищав нас, адже справжня вдячність триває й після перемоги.
Залишайтеся в курсі важливих подій! Слідуйте за нами:
✅ у facebook (та запроси друзів!)
✅ у нашому Telegram-каналі
✅ в Instagram