30 липня. Святогірської ікони Божої Матері
Ось уже більш ніж два тисячоліття Пресвята Владичиця Богородиця являє Свою милість і допомогу грішному роду людському. На Святій Русі, в обраному уділі Пресвятої Діви, прославлено безліч чудотворних ікон Божої Матері, від яких донині подається благодатна допомога всім, хто з вірою приходить. Одна із таких чудотворних ікон називається Святогірською і знаходиться в Святій Успенській Святогірській лаврі.
До закриття в Святогірській обителі були шановані дві чудотворні Святогірські ікони Божої Матері. Одна із них, давня, перебувала в іконостасі храму Різдва Божої Матері, а інша перебувала в печерній Іоанно-Предтеченській церкві. Ікони між собою різняться тим, що на давній Спаситель зображений зі свитком в руці, а на пізній зображений зі скіпетром. Давня Святогірська ікона Богородиці не збереглася до наших днів.
Історія написання чудотворного списку Святогірської ікони Божої Матері, який знаходиться в Успенському соборі Святогірської лаври, пов’язана з одним афонським старцем-іконописцем, який відвідав Святі Гори невдовзі після відкриття монастиря в 1844 році. Афонському інокові дуже сподобалася Святогірська обитель, її устав, схожий з афонським, краса навколишньої природи, крейдяна скеля з храмом і печерами. Будучи бідним, він вирішив прикрасити обитель тим мистецтвом, яке добре знав, і в дар монастирю написав цю ікону.
Образ Божої Матері перебував довгий час в Іоанно-Предтеченській церкві, де тоді молився і ніс подвиг затвору в крейдяній скелі преподобний Іоанн, затворник Святогірський. Тут ікона збереглася не лише від вогкості, а й від пожежі, що трапилася в печерному храмі. Із опису ризниці кінця XIX століття відомо, що Святогірська ікона Божої Матері в той час містилася в дерев’яному, позолоченому на гольдфарбі кіоті, а Лики Спасителя і Божої Матері були прикрашені позолоченими сріблом вінцями. Згодом ікона прославилася чудесами і за велінням Богородиці була винесена із печер. Братія Святогірського монастиря носила її з молебним співом по навколишніх селах до найкривавіших революційних років.
5 жовтня 1918 року хресний хід з чудотворною Святогірською іконою Богородиці розташувався в одному із будинків села Байрачек Куп’янського повіту. Вночі більшовики напали на будинок, виламали двері і розстріляли ієромонахів Модеста й Іринарха, ієродиякона Феодота, псаломщика місцевої церкви, господаря будинку та його дочку. П’ять трупів лежали біля підніжжя ікони, яка стояла в калюжі крові. Те, що не мотив пограбування керував бандитами, видно зі слів одного із убивць: «Ви молитеся, щоб Бог покарав більшовиків».
У 1922 році під час кампанії з вилучення церковних цінностей більшовики насамперед пограбували давню Святогірську чудотворну ікону Божої Матері: риза на ній була однією із найкоштовніших в обителі.
Чудотворний список, зроблений афонським іконописцем, братія монастиря зберігала у Всіхсвятському кладовищенському храмі до його закриття в 1931 році. За свідченням раби Божої Євдокії, жительки міста Красний Лиман, деякий час ікона була відсутня в храмі: як згодом з’ясувалося, вона перебувала на реставрації. Досі, якщо уважно придивитися, на Ликах Спасителя і Божої Матері видні сліди блюзнірства більшовиків, а саме глибокі подряпини, замальовані вмілою рукою реставратора. За радянських часів цей чудотворний список був збережений благочестивими людьми. Останнім його місцем перебування була церква в селі Новотроїцькому Волноваського району.
4 жовтня 1992 року, в день пам’яті святителя Димитрія Ростовського, Святогірську ікону Божої Матері урочисто хресним ходом перенесли до Святогірського монастиря і поставили в Успенському соборі. Останній відрізок шляху (Слов’янськ – Святі Гори), близько тридцяти двох кілометрів, хресний хід ішов пішки понад дев’ять годин, а ікону несли на руках священнослужителі.
Пресвята Владичиця Богородиця і понині посилає Свою всесильну допомогу всім, хто з вірою приходить до Її Пречистого образа. Багато хворих на різні недуги отримали зцілення після старанної молитви перед іконою Святогірської Божої Матері, а іноді недужним подавалося здоров’я після помазання маслом від лампади, що горить перед нею, або прикладання до хворого місця засушених квіток, які прикрашали ікону.
✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!
«Кут огляду» ближче до читача!
✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал
✅ Підтримай нас в Instagram