Міф чи правда: чи захищають безпритульні собаки місто від сказу?

Міф чи правда: чи захищають безпритульні собаки місто від сказу?

Інформація про можливе відновлення полювання в Одеській області актуалізувала й тему сказу. Саме це стало приводом для детальнішого дослідження питання ролі безпритульних собак у поширенні небезпечної інфекції. 

У суспільстві нерідко можна почути думку, що безпритульні собаки виконують своєрідну роль «природного бар’єра» для диких тварин, які потенційно можуть занести сказ у місто. Мовляв, зграї чотирилапих захищають територію й не дозволяють лисицям чи єнотам зайти на міські вулиці. Звучить переконливо, але насправді це міф, який може коштувати життя. Так, собаки можуть відлякати чужинців на своїй території. Але…

Територіальний інстинкт – не гарантія безпеки

Собаки дійсно поводяться територіально. Вони можуть агресивно реагувати на чужинців – як на інших собак, так і на диких тварин. Це іноді зменшує кількість випадків проникнення лисиць чи інших носіїв сказу у міське середовище. Однак таку поведінку важко назвати надійним захистом, адже вона не усуває головного ризику.

Головна небезпека – самі собаки

У випадку контакту з хворою твариною безпритульні собаки самі можуть стати носіями сказу. І тоді вони становлять ще більшу загрозу, ніж дикі тварини. Якщо лисиця чи єнот зазвичай уникає людей, то собаки живуть поряд з людиною: бігають біля житлових будинків, шкіл, дитячих майданчиків. Таким чином, вірус замість того, щоб залишитися у дикій природі, швидко поширюється в міському середовищі.

Науковий та ветеринарний підхід

Світова практика боротьби зі сказом включає три головні напрями: 

- масова вакцинація домашніх тварин,

- вакцинація диких тварин через розкидання спеціальних приманок, 

- контроль чисельності безпритульних собак і котів.

Жодна ветеринарна чи наукова установа не розглядає безпритульних собак як захисний бар’єр. Навпаки – вони є «містком» між дикою природою та людьми.

Так, зграї собак іноді справді відлякують диких тварин від міста. Але вважати їх «природним щитом» небезпечно і помилково. У разі контакту з носієм сказу саме безпритульні тварини стають найбільшою загрозою для людей. Єдиний надійний захист – це вакцинація та відповідальна політика щодо тварин, а не покладання на стихійні «бар’єри», які можуть обернутися додатковим ризиком.

Залишайтеся в курсі важливих подій! Слідуйте за нами:

✅ у facebook (та запроси друзів!)

✅ у нашому Telegram-каналі

✅ в Instagram