25 лютого. Свято Іверської ікони Пресвятої Богородиці
Історія цього образа дивовижна з самого початку його створення. Ще за свого земного життя Діва Марія благословила святого апостола Луку написати Її зображення. Коли ж великий євангеліст представив Богородиці створену ним ікону, Пресвята сказала, що відтепер благодать і сила Господа будуть із цим образом.
Минуло вісім сотень літ, і заповітна святиня знайшлася в однієї благочестивої вдови, яка жила поблизу міста Нікеї, що в Малій Азії. Незадовго до закінчення іконоборського лихоліття в будинок жінки увірвався загін солдатів. Вони шукали священні зображення і знищували їх. Побачивши на стіні в одній із кімнат ікону Божої Матері, воїни скинули її і стали знущатися з неї. Їх не зупинили ані крики, ані прохання, ані сльози господині. Як апогей блюзнірства хтось із солдатів взяв спис і простромив ним пречистий лик Богородиці. І тут сталося те, чого ніхто не очікував, — на очах у здивованих вандалів із дошки полилася справжня людська кров.
Скориставшись розгубленістю солдат, господиня дістала всі гроші, що у неї були, і попросила відкласти розправу над іконою до наступного дня. Золото допомогло, та й зв’язуватися зі закривавленим ликом їм, очевидно, не дуже хотілося. Солдати пішли, але пообіцяли повернутися завтра і довершити розпочату наругу. Ледве солдати покинули будинок, жінка з сином-підлітком взяли ікону і попрямували до Мармурового моря. Святий образ розгорнули із тканини та поклали на воду, благаючи Бога, щоб далі Він Сам вирішив долю сімейної реліквії. Ледве дошка торкнулася води, невідома сила почала піднімати ікону, і через мить вона вже стояла на гладі моря. Через декілька секунд течія підхопила ікону, і вона, продовжуючи стояти вертикально, попливла на південний захід.
Через кілька років, уже дорослим, юнак прийшов на гору Афон. Там він пристав до монахів і, через деякий час, прийняв постриг. Через деякий час ченці помітили стовп світла у морі і поспішили з’ясувати, що це. Найзіркіші ченці розгледіли на іконі лик Пречистої і, після довгих обговорень, було вирішено взяти ікону на берег. Спочатку монахи пішли по мілководдю, але святий образ ні на метр не наблизився до них. Потім вирішили пливти човном, але, скільки не гребли, ікона залишалася на тій самій відстані. Вона немов навмисно відступала від них, не бажаючи даватися в руки. Так минуло декілька днів. Вогненний стовп, як і раніше, стояв над морем, ченці з подивом дивилися на це незвичайне явище.
Процесія монахів зі смолоскипами в руках спустилася до берега. Попереду йшов Гавриїл. Він молився. Коли хресний хід порівнявся з місцем, де стояла ікона, відлюдник зробив перший крок. Спочатку він йшов по мокрому березі, відчував, як вода хлюпоче під ногами. Далі мілина закінчувалася, але він продовжував йти, вірячи, що Богородиця не залишить його. Гавриїл ішов по воді! Окрилений радістю і вірою, він щасливо дістався до ікони, трепетно взяв її і пішов назад до берега. Як і раніше — по воді!
Ченці зустріли святиню і урочисто віднесли її до головного храму обителі, дякуючи Богові за таку велику милість. Але на наступний день ікона зникла. Важко уявити печаль, що охопила ченців: вчора вони знайшли велику святиню, а сьогодні вона пропала. Але сумували недовго — обхідник виявив пропажу над в’їзною брамою монастиря. Здивовані насельники подумали, що це чийсь злий жарт, зняли ікону зі стіни і знову поставили в храмі.
Наступного ранку історія повторилася, і знову обхідник виявив святий образ на стіні воріт. Ченці задумалися, але, не знаючи, що робити, повернули ікону до храму. Через день її знову знайшли над в’їздом до Іверону. Так тривало багато разів, поки Гавриїлу знову не з’явилася Богородиця і сказала:
«Іди в монастир, скажи монахам, щоб не спокушали Мене. Не для того з’явилася Я їм, щоб Мене охороняли, а для того, щоб Мені самій бути їх Берегинею, і не лише в нинішньому, а й в майбутньому віці. Підтвердженням цих Моїх слів нехай буде їм Моя ікона: поки вони бачитимуть її в своєму монастирі, до тих пір не збідніє їм і милість, і благодать Сина Мого і Бога».
Після цього монахи вже не намагалися знімати ікону зі стіни. Вони побудували над воротами храм, в якому дотепер і зберігається ця велика святиня.
✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!
«Кут огляду» ближче до читача!
✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал
✅ Підтримай нас в Instagram