8 липня. Пам’ять святих благовірних князя Петра і княгині Февронії,

Благовірний князь Петро був другим сином князя Юрія Володимировича. Він вступив на Муромський престол в 1203 році.

За кілька років до цього святий Петро захворів проказою, від якої ніхто не міг його вилікувати. У сонному видінні князю було відкрито, що його може зцілити дочка бджоляра благочестива діва Февронія, селянка села Ласкавого з Рязані. Святий Петро послав у те село своїх людей.

Февронія ж, що мала дар прозорливості та зцілень, зустріла слугу князя. Після всіх розпитувань дівчина веліла: "Приведи князя твого сюди. Якщо буде він щирим і смиренним у словах своїх, то буде здоровий!" Князь обіцяв велику нагороду за лікування від недуги, але Февронія відповіла: "Я хочу його вилікувати, але нагороди ніякої від нього не вимагаю. Ось до нього слово моє: якщо я не стану дружиною йому, то не личить мені лікувати його". Петро обіцяв одружитися, але в душі лукавив, бо гордість княжого роду заважала йому погодитись на такий шлюб.

Февронія передала Петрові хлібну закваску, подувши на неї, і веліла князеві вимитися в лазні, змастивши їй усі рани, крім однієї. Дівчина була мудра і призначила таке лікування невипадково. Вона побачила лукавство та гордість Петра, і одну рану залишила як свідчення гріха.

Незабаром від цього місця хвороба відновилася, і князь змушений був приїхати до Февронії сам. Коли князь побачив святу Февронію, то так полюбив її за благочестя, мудрість і доброту, що дав обітницю одружитися на ній після зцілення.

Тепер він дотримав свого слова. Відбулося зцілення тілесне та духовне, оскільки Петро покаявся і в гордині, і в обмані.

Після смерті брата князь став самодержцем у Муромі. Бояри поважали його, але їхні гордовиті дружини не злюбили Февронію, не бажаючи мати правителькою над собою селянку. Пішли вони на княгиню, а потім і зовсім підняли бунт, запропонувавши Февронії взяти що захоче і покинути місто.

Але княгиня нічого не хотіла, крім коханого чоловіка. Бояри були тільки раді такому рішенню, оскільки кожен із них потай мітив на княже місце. Петро дізнався, що його хочуть розлучити з дружиною, і вважав за краще добровільно відмовитися від влади, пішовши разом із Февронією у вигнання.

Однак незабаром приїхали посли з Мурома і благали Петра повернутися. Бояри посварилися через владу, пролили кров і тепер бажали колишнього спокою. Петро і Февронія смиренно прийняли Божу волю і повернулися до міста. Так вони і княжили, творячи справи милосердя і перебуваючи в молитві.

А в старості прийняли чернечий постриг з іменами Давид та Євфросинія. Подружжя благало Бога померти в один час. Господь почув ці молитви.

Поховати себе святі заповідали разом, підготувавши спеціальну труну з перегородкою посередині. Але люди порушили волю померлих і поклали їх нарізно, вважаючи, що ченцям не належить лежати в одній труні. Так двічі їхні тіла розносили по різних храмах, але вони двічі чудесно опинялися поруч. Довелося залишити святих Петра та Февронію разом.

Петро та Февронія є покровителями сімейного вогнища, сімейних православних цінностей. Вони самі були взірцем для наслідування і в їхньому праві наставляти і молодь, і досвідчені сім'ї на тяжкому життєвому шляху.

✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!

 «Кут огляду» ближче до читача!

✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в  Instagram